Вакуолі (від лат. vacuus — порожній) — порожнини в цитоплазмі, заповнені рідиною і оточені мембраною. У клітинах тварин, переважно одноклітинних, містяться травні вакуолі, в яких перетравлюються поживні речовини, а також скоротливі, які регулюють внутрішньоклітинний тиск і беруть участь у процесах дихання й виділення. У клітинах рослин вакуолі містять переважно запасні поживні речовини і можуть займати більшу частину об’єму клітини. Вони підтримують внутрішньоклітинний тиск, сприяючи підтриманню форми клітини, беруть участь у процесах росту. Для мембрани вакуоль характерна вибіркова проникність, тому концентрація речовин усередині вакуоль вище. У вакуолях можуть накопичуватись кінцеві продукти обміну речовин рослинної клітини.

Функції вакуолей у рослинній клітині. 

- З їх участю здійснюються осмотичні процеси клітин, які лежать в основі поглинання та руху води, поживних речовин та підтримується напружений (тургорний) стан клітинних оболонок.
- Завдяки окремим вакуолям або їх сукупності в клітині – вакуому досягається мінімізація об'єму цитоплазми та істотне збільшення поверхні розподілу між цитоплазмою і тонопластом. 
- Центральнее положення і значний об'єм вакуолі забезпечує ефективне просторове розміщення хлоропластів з наближенням їх до поверхні клітини, в умови оптимального освітлення. 
- Вакуолі приймають участь у детоксикації цитоплазми, виконуючи функцію буферної системи її захисту від метаболічних або іонних стресів. 
- Вакуолям властива лізосомна функція –розщеплення деяких макромолекул та відпрацьованих органелл. 
- Як внутрішнє середовище, вакуолі підтримують гомеостаз рослинної клітини, а процесс вакуолізації є необхідною умовою росту клітини. 
- Вакуолі часто є вмістищем різних вторинних метаболітів: алкалоїдів, фловоноїдів, шкідливих іонів та речовин. - Вони також є резервуаром, де відкладаються про запас деякі поживні речовини: сахариди, органічні кислоти, білки, які періодично включаються в обмін речовин і використовуються для потреб клітини як будівельний та енергетичний матеріал. 
- Вакуолі також беруть участь у явищі плазмолізу, так як процесс відставання цитоплазматичного вмісту від клітинної оболонки, зумовлений зменшенням кількості води у вакуолях шляхом осмотичних процесів. 
Таким чином, вакуолі рослинної клітини – поліфункціональні утворення.

Вакуолі (від лат. vacuus — порожній) — порожнини в цитоплазмі, заповнені рідиною і оточені мембраною. У клітинах тварин, переважно одноклітинних, містяться травні вакуолі, в яких перетравлюються поживні речовини, а також скоротливі, які регулюють внутрішньоклітинний тиск і беруть участь у процесах дихання й виділення. У клітинах рослин вакуолі містять переважно запасні поживні речовини і можуть займати більшу частину об’єму клітини. Вони підтримують внутрішньоклітинний тиск, сприяючи підтриманню форми клітини, беруть участь у процесах росту. Для мембрани вакуоль характерна вибіркова проникність, тому концентрація речовин усередині вакуоль вище. У вакуолях можуть накопичуватись кінцеві продукти обміну речовин рослинної клітини.

Функції вакуолей у рослинній клітині. 

- З їх участю здійснюються осмотичні процеси клітин, які лежать в основі поглинання та руху води, поживних речовин та підтримується напружений (тургорний) стан клітинних оболонок.
- Завдяки окремим вакуолям або їх сукупності в клітині – вакуому досягається мінімізація об'єму цитоплазми та істотне збільшення поверхні розподілу між цитоплазмою і тонопластом. 
- Центральнее положення і значний об'єм вакуолі забезпечує ефективне просторове розміщення хлоропластів з наближенням їх до поверхні клітини, в умови оптимального освітлення. 
- Вакуолі приймають участь у детоксикації цитоплазми, виконуючи функцію буферної системи її захисту від метаболічних або іонних стресів. 
- Вакуолям властива лізосомна функція –розщеплення деяких макромолекул та відпрацьованих органелл. 
- Як внутрішнє середовище, вакуолі підтримують гомеостаз рослинної клітини, а процесс вакуолізації є необхідною умовою росту клітини. 
- Вакуолі часто є вмістищем різних вторинних метаболітів: алкалоїдів, фловоноїдів, шкідливих іонів та речовин. - Вони також є резервуаром, де відкладаються про запас деякі поживні речовини: сахариди, органічні кислоти, білки, які періодично включаються в обмін речовин і використовуються для потреб клітини як будівельний та енергетичний матеріал. 
- Вакуолі також беруть участь у явищі плазмолізу, так як процесс відставання цитоплазматичного вмісту від клітинної оболонки, зумовлений зменшенням кількості води у вакуолях шляхом осмотичних процесів. 
Таким чином, вакуолі рослинної клітини – поліфункціональні утворення.

 Пластиди

Пластиди (від грец. рlаstos — виліплений) — органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин (евглена зелена). Пластиди різноманітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями будови. 

У клітинах вищих рослин розрізняють три типи пластид: хлоропласти — зелені; хромопласти — оранжеві й жовті; лейкопласти — безбарвні. Хлоропласти (від грец. chloros — жовто-зелений) — фотосинтезуючі пластиди, які надають органам рослин зеленого кольору. Хромопласти (від грец. chroma — колір) не здатні до фотосинтезу, мають пігменти — каротиноїди, забарвлюють віночки квіток, плоди тощо в різні кольори: жовтий, оранжевий, червоний. Сполучення хромопластів, які містять різні пігменти, створює значне різноманіття забарвлення квіток та плодів. Лейкопласти (від грец. leukos — білий) не мають пігментів, містяться в цитоплазмі незабарвлених частин рослин, наприклад, у стеблах, коренях, бульбах. Форма лейкопластів різноманітна. Основна функція — накопичення поживних речовин — крохмалю, жирів, білків. Хлоропласти, хромопласти та лейкопласти здатні до взаємного переходу (наприклад, лейкопласти перетворюються на хлоропласти, хлоропласти на хромопласти).

Хлоропласти містяться в клітинах листків та інших зелених частин рослин. Розміри 4-6 мкм, найчастіше овальної форми. Вкриті подвійною мембраною — зовнішньою та внутрішньою складчастою, складки спрямовані всередину хлоропласта. Вони утворюють грани, які мають вигляд купки монет. Грани складаються з тилакоїдів — сплощених вакуолей або мішечків. У тилакоїдах знаходиться хлорофіл. Грани зв’язані між собою і з внутрішньою мембраною. Завдяки хлорофілу в хлоропластах відбувається перетворення енергії сонячного світла в хімічну енергію АТФ. У стромі (внутрішня речовина хлоропласту) містяться ДНК, РНК та рибосоми, за допомогою яких синтезується білок.

Пластиди й Мітохондрії

 Мітохондрії  – це обов’язковий органоид кожної клітки всіх багатоклітинних і одноклітинних організмів. У різних клітках розміри й форма мітохондрій надзвичайно сильно варіюють. За формою мітохондрії можуть бути округлими, овальними, палочковидними, нитковидними або сильно розгалуженими тельцями, які звичайно добре видні у світловий мікроскоп. Форма мітохондрій може варіювати не тільки в клітках різних організмів, різних органів і тканин того самого організму, але й в одній і тій же клітці в різні моменти її життєдіяльності. Мітохондрії міняють свою форму й при різноманітних впливах на клітку. Розміри мітохондрій у більшості досліджених кліток так само варіюють, як і їхня форма. Число мітохондрій відповідає функціональною активністю клітки. Установлено, наприклад, що в клітках грудного м’яза добре літаючих птахів мітохондрій значно більше, ніж у клітках цього ж м’яза в птахів нелітаючих

Варіює й розташування мітохондрій у різних клітках. У багатьох клітках мітохондрії розподілені досить рівномірно по всій цитоплазмі, що властиво нервовим кліткам, деяким епітеліальним кліткам, многим найпростішим і т.д. Однак у ряді кліток мітохондрії локалізуються в якій-небудь певній ділянці, звичайно пов’язаному з найбільш активною діяльністю

Тонка будова мітохондрій бути виявлено тільки за допомогою електронного мікроскопа. Мітохондрія обмежена зовнішньою мембраною, що має таку ж будову, як і зовнішня  мембрана клітки. Під зовнішньою мембраною розташовується внутрішня мембрана, що також має типову тришарову будову. Між зовнішньою й внутрішньою мембранами перебуває вузьке щелевидное простір. Зовнішня й внутрішня мембрани становлять оболонку мітохондрії. Від внутрішньої мембрани відходять вирости, спрямовані у внутрішній простір мітохондрії, – гребені, або кристи. Кристи розташовуються паралельно один одному й орієнтовані в поперечнму напрямку стосовно поздовжньої осі мітохондрії